Стан сучасного суспільства вимагає формування соціальної компетентності особистості та розвитку соціально-професійної компетентності педагога у системі післядипломної освіти.

Ключові слова: соціальна компетентність, громадянська компетентність, соціальна зрілість, комунікативна компетентність, професійна компетентність, соціальний інтелект.

Проблема. Питання формування соціальної компетентності наступного покоління і визначення наукових засад розвитку соціальної компетентності особистості не може бути вирішене без високого рівня соціальної та громадянської компетентності вчителя.

Актуальність дослідження. Умовах реформування вітчизняної освіти до приєднання до Болонської системи, компетентнісний підхід в освіті та виховання у профільній школі набуває неабиякого значення.

Соціальна компетентність – одна з ключових, яку виділяють у всіх класифікаціях.

Ми вирішили об’єднати соціальну і громадянську компетентність, тому що вони переплітаються і доповнюють одна одну.

Соціум (суспільство) це обов’язкове середовище для формування особистості. Ми з дитинства стаємо часткою суспільства, відіграємо якісь соціальні ролі. Соціальне середовище постійно змінюється і ми змушені теж мінятися, протистояти або пристосовуватися до цих змін. У соціумі ми вступаємо у соціальні відносини – політично-економічні, ідеологічні тощо. Формується наш особистий соціальний статус.

Особливе місце в соціумі завжди займав учитель. Учитель - зразок, приклад, порадник, помічник, авторитет не лише для учнів, їх батьків, але й для всіх оточуючих. І тому учитель повинен бути не лише соціально активний, але й соціально компетентним, що дасть йому можливість зайняти достойне місце в соціумі.

Учитель повинен бути соціально мобільним, бути готовим до викликів – змін свого соціального статусу, до змін місця роботи, місця проживання, професій, до виходу на пенсію.

У демократичному суспільстві громадяни можуть доносити свої інтереси до влади.

Суспільство довіряє учителю навчати і виховувати дітей, а у відповідь чекає від нього соціальної активності, і тому учитель повинен стояти на одну сходинку вище всього соціуму, бути на видноті, а для цього має бути всебічнорозвиненою особистістю, відкритою до спілкування, до співпраці, досконало володіти соціальною та громадянською компетенцією. Ми її поділимо на такі складові : соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-світоглядні, соціально-правові, та громадянські.

Соціально-політичні – це поінформованість учителя щодо організації влади в державі, щодо форм і методів формування політичної влади, щодо сутності політичних ідеологій та партій, їх лідерів, політичних еліт.

Яким чином можна вплинути на їх функціонування. Отже, кожен учитель повинен знати і розуміти політичну систему держави вміти застосовувати ці знання і у професійній діяльності і в особистому житті, у спілкуванні з учнями, батьками. Наприклад, останні вибори до Верховної Ради, більше третини виборців не знаю виборчого законодавства. Учитель повинен бути готовим допомогти розібратися у цих питаннях пересічному громадянину.

Соціально-правова компетентність – це наша обізнаність з правовою системою держави. Кожен громадянин повинен знати свої права протистояти їх порушенню, а найголовніше, вміти захистити себе і не тільки. Разом з тим ми повинні розуміти взаємозв’язок прав і обов’язків. Самому знати іншим нагадувати, що «моя свобода розмахувати руками, закінчується там де починається ніс мого сусіда», як казав Черчіль. Права, свободи і відповідальність – це сполучний розчин без якого не може бути споруджена жодна будівля соціальної організації – від сім’ї і до держави.

Соціально-економічна компетентність – є теж дуже важливою, так як функціонування будь якого суспільства базується на економіці. Кожен член суспільства повинен бути обізнаний з фінансовою, податковою системами, розуміти як і з чого формується місцевий і державний бюджет, на що він витрачається.

Соціально-світоглядна компетентність – теж дуже важлива для вчителя. З давніх-давен світогляд людей формувався під впливом священника та учителя. Почнемо з релігійного світогляду. Учитель, який знайомий з головними засадами світових релігій, знайомий з релігійними конфесіями давнього регіону може толерантно ставитись до релігійних почуттів і учнів і батьків. Теж саме стосується і міжнаціональної толерантності.

В цьому навчальному році ми започаткували викладання факультативного курсу «Разом на одній землі», розроблений Всеукраїнською асоціацією викладачів історії «Нова Доба». Матеріал курсу дає можливість поглянути на історію України перспективніше, охопивши всі нації та національності та релігії, присутній на нашій землі, що суттєво доповнить наші україноцентриські підручники.

Ще нам хотілося зупинитись на такому моменті – Європейський парламент рекомендує зайнятися проблемою спілкування і рідною і іноземною мовами. Хто як не учитель повинен бути зразком Українського мовного етикету, носієм української літературної мови. І звичайно, сучасних умовах відкритих світу компетентний учитель не може обійтися без володіння хоча б однією іноземною мовою.

Зупинемось на громадянській компетентності. Людство на протязі усієї всієї своєї історії намагається знайти ідеальну форму організації суспільства, але марно. На сьогоднішній день найкращою формою вважається громадянське суспільство в правовій державі. Невід’ємною умовою в його існуванні є його особистість. Моя думка, моє слово, моя дія важливі, потрібні соціуму, я на щось впливаю, можу щось змінити на краще. Учитель як ніхто інший, причетний до формування колективної громадської думки. Він повинен знати державну мову, історію України, закони держави, брати участь у відзначені дат пов’язаних з історичними подіями, розуміти і іншим пояснювати їх суть. Найбільшими святами в цивілізованій Україні має бути День Конституції та День Незалежності.

Усі ці вміння і знання дадуть учителю піднятися на вищий щабель розвитку, впевненіше почувати себе на своєму робочому місці бути цікавим співрозмовником і для учня, і для його батьків, і для усього суспільства, побороти в собі стереотипи та упередження , які перешкоджають нашому успішному спілкуванню та співпраці.

Отже, можна зробити висновок:

-                     сутність соціальної компетентності є знання, цінності, вміння, діяльність та поведінка особистості держави, соціум, фах тощо;

-                     зміст соціальної компетентності складає комплекс умінь, навичок та досвіду;

-                     структура соціальної компетентності як інтегрована здатність особистості включає такі ключові компетентності, як громадянська, духовна, професійна, комунікативна, мовна тощо.

Рекомендації щодо формування соціальної та громадянської компетенції

Рада Європи на симпозіумі на тему «Ключові компетентності для Європи» визначила такий орієнтований перелік ключових компетентностей, що відноситься до соціальної компетентності.

Вивчити:

- уміти витягати користь із досвіду;

- організовувати взяємозв’язок своїх знань і впорядковувати їх;

- організовувати свої власні прийоми вивчення;

- уміти вирішувати проблеми;

- самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

         - запитувати різні бази даних;

         - опитувати оточення;

         - консультуватися в експерта;

         - одержувати інформацію;

         - уміти працювати з документами та класифікувати їх.

1.                Постійна самоосвіта та самовдосконалення.

2.                Змінити систему профперепідготовки вчителів, залучивши спеціалістів:

-                     економістів;

-                     юристів;

-                     психологів.

3.                Враховувати ступінь соціальної компетентності при атестації учителя особливого того хто претендує на звання «методист».

Компетентність – це результат.

КОНСПЕКТ УРОКУ
З ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

У 6 КЛАСІ

НА ТЕМУ:

“АФІНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ В ПЕРІОД РОЗКВІТУ”

ТЕМА:        АФІНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ В ПЕРІОД РОЗКВІТУ

Мета:          Вияснити сутність демократичного устрою Афінської республіки у V ст. до н. е.

                      Домогтися розуміння учнями рабовласницького характеру афінської демократії і її недемократичної зовнішньої політики.

                      Підготувати учнів до розуміння причин розквіту грецької культури та причин кризових явищ у житті грецьких держав.



Поняття:                Пелопоннеська ліга, Парфенон, оратор, Архімедові війна, Нікіїв мир, Декелейська війна.

Базові поняття

громадянської освіти:    демократія, патріотизм, гідність.

Провідні ідеї:            Демократія надає більше можливостей для життя та розвитку людини. Саме тому вона виховує громадян, які знають не тільки власні права, а й свідомо виконують обов’язки, є патріотами, люблять та шанують свою Батьківщину.

Очікувані результати:   Учні зможуть:

–       характеризувати демократичний устрій Афінської держави;

–       описати особу Перикла;

–       вияснити причини, хід та наслідки Пелопоннеської війни;

–       пояснити зміст понять “громадянин” і “демократія”;

–       сформувати власне ставлення та розуміння таких цінностей громадянського суспільства як патріотизм, відповідальність за свої рішення, взаємні права та обов’язки громадянина і держави.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань учнів. Перевірка домашнього завдання.

Чому греки перемогли в греко-перських війнах?

Важливо, щоб прозвучало, що греки воювали за Батьківщину, незалежність, власна гідність відігравала велику роль, вони – справжні патріоти. Вчитель акцентує, що греко-перська війна – перше зіткнення Європи та Азії.

ІІ. Мотивація і організація пізнавальної діяльності. Повідомлення теми, мети, плану уроку.

ПЛАН

1.     Перикл – правитель Афінської держави.

2.     Афінська демократія.

3.     Пелопоннеська війна.

Учні розглядають і описують зображення Перикла, Перикл керував Афінською державою 40 років, його 15 разів обирали стратегом. Час його правління увійшов в історію я час Перикла, його “золотий час”.

Сьогодні наше завдання зрозуміти:

–       Чому його так багато разів обирали стратегом? Чому він управляв саме так?

–       Чому Перикл є знаковою особистістю в історії Греції?

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу.

1.     Учні читають з підручника про Перикла і відповідають на запитання:

–       Що допомогло Периклу стати правителем – добра освіти, ораторське мистецтво, вміння переконувати, видатні здібності?

2.     Об’єднуємо учнів в групи.

3.     “Колом ідей” групи визначають те нове, що вніс в управління Афінами:

–       введення оплати людям на державній службі і військовим;

–       обирання жеребкуванням вищих урядовців;

–       вирішення багатьох питань народними зборами, як вищим державним органом;

–       обрання скарбників і стратегів голосуванням.

Що на вашу думку, є найголовнішим кроком, у управлінні державою, зробленим Периклом?

Яким чином Перикл залучив громадян до управління Афінською державою?

–       Через участь в народних зборах, де приймали участь чоловіки від 20 років.

Доведіть, що участь в Народних зборах робить громадян співучасником управління.

–       Обирали вищих урядовців, приймали звіти від урядовців, дарували і скасовували громадянські права.

Вчитель робить висновок. Устрій державного управління, при якому громадяни приймають участь в управлінні державою називається демократією (учні записують визначення в історичний словник).

Чи сам правив Перикл – видавав закони, укладав угоди, карав...?

Чим відрізняється демократія від деспотії?

Чи можна вважати, що демократія в Афінах була повною? Чому?

4.     Вивчення Пелопоннеської війни – коротка розповідь учителя з акцентом на причинах і наслідках.

ІV. Закріплення матеріалу.

Учні складають словесний портрет “доброго правителя”, використовуючи словосполучення “справжній патріот”, “повага до людей”, “розквіт демократії”.

КОНСПЕКТ УРОКУ З КУРСУ “ЛЮДИНА І СВІТ” У

11 КЛАСІ НА ТЕМУ:

“ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ”

ТЕМА: ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА ТА ЇЇ СКЛАДОВА

Мета: Показати, що громадські рухи та організації є важливим елементом політичної системи суспільства.

Довести, що політичні партії – головний інститут політичної системи демократичної держави.

Подати класифікацію політичних партій.

Співвіднести поняття “ідеологія” та “політика”.

Привести до усвідомлення того, що від сформування національно свідомої політичної еліти залежить добробут держави.

Провідні ідеї: Політичне життя – це міждержавні та внутрішньо суспільні політичні відносини, що реалізуються в різних видах і формах політичної діяльності, політичних процесах і явищах.

Лише за умов громадянського суспільства можна забезпечити дієвий контроль за державою та її органами, встановити верховенство правових законів, яким повинні підкорятися всі громадяни, незалежно від того, які посади вони обіймають і який мають прибуток.

Базові поняття

громадянської освіти: громадянське суспільство, політична партія, політична система.

Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:

– оперувати поняттями “громадянське суспільство”, “політична партія”, “політична система”.

– визначати відмінності між ідейно-політичними течіями;

– визначати роль політичної еліти в політичній організації суспільства.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми, мети та плану уроку.

ПЛАН

1. Політика і влада.

2. Політична система.

3. Демократія і громадянське суспільство.

4. Ідеологія і політична еліта.

ІІ. Засвоєння нових знань.

Суб’єкт політики – особистість і громадянин.

Чи погоджуєтесь ви з думкою, що влади прагне будь-яка людина?

Найголовніша риса кожного політика – громадянська самоповага – розуміння суті, самовіддача, віра у справу, у свою здатність до звершень.

Засоби реалізації влади: а) авторитет; б) насильство.

Учні працюючи у парах наводять приклади з історії засобів реалізації влади.

Політична система суспільства – сукупність політичних інститутів та установ.

Ідеологія – це ілюзорне бачення людиною дійсності – це теоретично обґрунтована мрія.

Чи погоджуєтесь ви з фразою: “Кожен народ має таких керівників, яких він заслуговує”.

ІІІ. Підсумок уроку й домашнє завдання.

Подайте власне тлумачення поняття “громадянське суспільство”.

Домашнє завдання. Напишіть есе на тему: “Соціально-справедлива держава-утопія ХХІ століття”.

Тема: Адміністративно-територіальні зміни. Вихід УРСР на міжнародну арену. Відбудова народного господарства України

Мета: Охарактеризувати зміни геополітичного становища України, адміністративно-територіальні зміни; прослідкувати особливості відбудови народного господарства. Вдосконалити уміння учнів аналізувати, узагальнювати, порівнювати історичні події, працювати з документами, історичними картами.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Поняття і терміни: геополітичне становище, відбудова, карткова система.

Дати:

- 1945 рік – входження Закарпаття до УРСР;

- 1951 рік – обмін прикордонними ділянками між Польщею і УРСР;

- 1946-1947 роки – голод;

- 1947 рік – грошова реформа.

ХІД УРОКУ

І. Вивчення нового матеріалу

1.Адміністративно-територіальні зміни.

- Питання західного кордону СРСР – на Тегеранській (1943р.), Ялтинській (1945 р.), Потсдамській (1945 р.) конференціях.

- Люблінська угода між урядом УРСР і польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 року Українські землі (Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина – 800 тис. українців).

- 1951 рік – обмін територією – район Кристинополя – район Дрогобиччини.

- 1945 рік червень – утворення Закарпатської області (робота з історичною картою).

- Зміна державної символіки УРСР.

2. Діяльність України на міжнародній арені.

- Створення Народного комітету закордонних справ УРСР (Д.Мануільський).

- Участь в Паризькій та Дунайській конференціях.

3. Повоєнна відбудова.

- Наслідки війни: демографічні – 18 млн.; матеріальні – підприємства, житло, інфраструктура.

- Особливості відбудови – значні масштаби, розрахунок на власні сили, адміністративно-командні важелі.

- Голод 1946-1947 років, 1 млн. жертв.

ІІ. Закріплення нових знань

Бесіда за запитаннями.

1. Особливості відбудови народного господарства України.

2. Причини та наслідки голоду 1946-1947 років.

ІІІ. Підсумки уроку

Заключне слово учителя.

ІV. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника § 7.

Блог вчителя історії

Методика навчання історії